Партія 018

Дорога від Гласімонтарбо зайняла близько дванадцяти годин, від світанку до заходу сонця коли вони врешті прибули до Альмарджунто.

Заїжджаючи у місто, героїв звідусіль зустрічають афіши театру.

Малтіріс веде товаришів до своєї улюбленої таверни при театрі - "Золотий фазан".

Там вони чують кілька цікавих чуток. актори хвилюються про те що вистава може не відбутися, глядачі що тематика надто підозріла, жителі припортових районів турбуються про посилені досмотри кораблів, ті хто ближчі до аристократів що села навколо принесли мало врожаїв. Хтось турбується що міська варта отримала забагато влади, хтось переживає що герцог Веспера надто привілеює аристократію, хтось топить горе у вині.

Коли офіціантка Розалін звертається до Малтіріса - Хагінташ, Брі згадує що у Сутінковому лісі зустрічала друїдку з таким прізвищем.

Брі розпитує акторів про виставу і довідується що головний режисер Хаєль Амос нещодавно загинув. Сама ж вистава розповідає про найдовшу в житті ніч, в яку люди мали б об'єднатись задля виживання.

Астра у двох п'яних молодиків дізнається що зачастили самогубства в місті. Останнє сталось дні чотири-п'ять тому. Режисер відомий - сіганув зі Супрапенданто. і самогубства перед цим, теж сталися там же.

Перш ніж відправитися до наступного трактира герої виходять з міста аби залишити своїх коней у найближчому селищі.

Вони приходять у другу таверну на своєму шляху - "Піснекрилий марлін". Раніше тут Малтірісові компаньйони контактували з посередниками контрабандистів.

Астра розповідає байки, пригощає моряків пивом. Малтіріс тим часом випитує за перевірки в порту, і те хто займається розслідуванням справ у місті. Коли всі лягають спати він знаходить у таверні одного зі своїх старих компанйонів. Той розповідає що спочатку був працівник порту, потім офіціантка в цій таверні, нещодавно режисер. Також він радить завітати в аптеку до Валумер.

Астра поповнює свої запаси компонентів, бинтів та мотузку. Грок намагається купити отрут для свого меча, але зіштовхнувшись з їх дороговизною вони з Астрою вирішують спробувати намахати продавця і по бартеру виміняти свою отруту (взяту з демонічних кіз місяць назад) на більш потужну отруту.

Тож вони організовують перформанс. Грок змащує кинджал в отруті, і ранить себе біля ключиці. Брі непомітно кастує отруйні бризки. А Астра тауматургією змінює колір лиця напіворка на більш хворобливий. Ця вистава має певний успіх. Але не великий. Опісля Грок таки купляє отруту за 200 золотих.

Малтіріс тим часом з порога заявляє місцевій варті що він прибув з місією від Імператриці, аби пройти у фортецю до Ал'Фана. Його не хочуть впускати через важливого гостя Герцога. Зрештою переконавши їх, відбувається об'єднання сім'ї.

Любителі драматизму повсяк час плигали з тієї скелі. Чесно, якби не смерть того режисера то ніяких чуток і не було б.

Герцог зайнятий своїм важним гостем, що прибув посеред ночі, що прибув десь тиждень тому. Перед цим герцог хворів і з тих пір майже не покидає фортецю.

Зрештою, неохотно, але командир варти все ж виписує Малтірісу пропуск до Супрапенданто.

Після аптеки паті розділяється і Брі з Гроком йдуть у Королівський театр ім. Мідеймоса за квитками на виставу. Партер вже весь зайнятий, як і бельєтаж з балконами. Але їм знайшлось кілька місць на лівому балконі третього ярусу. Заодно Грок намагається випитати у Брі шляхи до серця її наставниці, але безуспішно.

Квитками тут служать різні токени, і токеном балкону відповідає срібний жетон з одного його боку значок зростаючого місяця що відповідає лівому балкону, а з іншого боку номер місця.

Астра навідується в невеличку бібліотеку при театрі аби погортати книг і пошукати якусь інформацію.

• Деякі дослідники, геологи вважали Супрапенданто еталоном високоповерхової архітектури, і форму трикутника к запоруку майбутньої архітектури. Кілька міських історій про самогубства закоханих, що покінчили життя самогубством на горі бо батьки не дозволяли шлюб. Короткі туристичні нариси про пейзажі, що відкриваються із скелі. Які цікаві екологічні взаємозв'язки пов'язують гору з річкою, що протікає під нею.

• Сім'я Веспера не були засновником Альмарджунто. Місто, як перший порт, існував на цій території задовго до людей і лиш з роками він був перейменований в Альмарджунто. Мельком знайдені згадки про ельфів аристократів.

• Мікелла Веспера не був з герцогської сім'ї. Його дружина Арабелла дальня родичка минулої герцогської родини. Вони одружилися більше 10 років тому і нинішній герцог взяв прізвище дружини. Отримали владу над містом через смерть минулих спадкоємців.

Близько опівдня всі зібралися в "Піснекрилому марліні" на обід і обмін інформацією а після разом попрямували до Супрапенданто.

Малтіріс перевіряє сліди магії в окрузі, знаходячи лише відголоски тієї ж древньої магії, що супроводжує їх на кожному місці шляху древніх. Грок віправляє Кха’Ліка на розвідку аби той поглянув на вид зверху, і той показав йому навколишні захопливі пейзажі і видіння, що можна трактувати як затишок дому. Астра випитав у охоронців, що тримали територію: 1) де знаходили трупи (змивало рікою до мосту) і 2) коли знайшли останній (три дні тому). Брі обернулась собакою аби спробувати унюхати щось. Більшість запахів змила річка і нещодавній дощ, але вона вловлює слабкий запах меліси, що йде від підніжжя і губиться по дорозі до міста.

Зрештою вони підіймаються на вершину аби оглянути все. Притоптаний мох, жодних слідів крові і запахи змиті нещодавнім дощем. Всі нитки губляться на вершечку цієї скелі. Тоді Астра вирішує зробити ~стрибок віри~.

Астра підносить молитву Тору і просить показати йому останні думки тих хто тут загинули. Заради цього він проходить їх шляхом, і ступає зі скелі вниз на очах своїх товаришів.

В момент падіння він чує останні думки тих хто покінчив життя на цій скелі. Голоси накладалися один на одного, перебивалися шепотом і відлунням, ніби одночасно намагалися переконати себе в одній і тій самій думці.

— Ні зачекай...
— Я не хочу...
— Чому я це роблю?..
— Але ж це так правильно...
— Так правильно... правильно...
— Якщо це зроблю то пан буде мною задоволений...
— Пан буде задоволений...
— Буде мною задоволений...
— Ні...
— Ні... ні...
— Я хочу...
— Хочу...
— Хочу ж?..
— Хочу ж?..
— Так?..

А в кінці, за секунди до удару об воду, в момент коли Астра використав своє татуювання с заклинанням польоту всі голоси обірвав короткий, тихий наказ.

Помри.

Опісля вони вирішують поговорити з трупами, Малтіріс знову відправився до свого батька аби отримати доступ в морг, а решта пішла в наступну таверну. Нажаль для героїв, труп вже відправили в останній путь, тож ця нитка теж обривається.

"Корона і вино" зустрічає Грока , Брі і Астру тим, чим воно і є. Золотом, вичурністю і дорогим цінником. Вони вирішують ризикнути і повечеряти там.

Астра за вечерею допитується бармена, щодо чуток про герцогського гостя.

"Нажаль ні, самому хотілося дізнатися. З рівнями графа це міг би бути хтось з Імператорської сім'ї чи королівської сім'ї, вони часто до нас приїжджають. Пан Фейлоріс та леді Люсілль зазвичай зупиняються у нас на вечерю, тож дивно що ми їх досі не бачили. Леді Люсілль зі своєю донькою була в нас зовсім нещодавно на зворотньому шляху. Звісно ж і міледі Ізабін полюбляє наші десерти, як і його величність вино."